Хто вірив, що ти кохав ?
Мабуть, це був Самообман.
Це він ніколи сумніву в тобі не мав,
А навпаки казав : "Не посміє брехати нам!"
А хто кричав, що кохав?
Мабуть, твій друг обманював.
Він просто мовчки мене кляв
І, не подаючи вигляду, використовував.
Я була засобом твоєї насолоди,
Я була квіткою пишної вроди
Була... а тепер образою зсохлася
І Чорною імлою серце вкрилося.
Цілунку прощення вже не буде,
Бо моєї чистоти вже не повернути.
Останнє солодке слово моє прийде,
Лиш не сьогодні, доведеться почекати,
Адже помста - це з перчинкою страва,
І смачніша, коли холодною подається.
Коли наїсишся - мене огорне Насолода,
Яка була щоночі в тебе під ковдрою присутня.
