Кажеш без нього не прожити й дня,
Коли воно без сліду на руках помира.
І весь світ колір змиває зі себе
Коли його немає поруч тебе.
Познайомлю тебе зі своїм другом,
Хоч для кожного поета він є ворогом.
Життя поруч зі мною йде в ногу.
Попрошу звернути увагу,
Що кожного до себе запросив
І подяки мало від кого почув.
Попрошу зауважити, що дарунки приносить
Щодня, а у відповідь нічого не просить.
Він дає посмішку кожному - людину.
Одну, дві чи сто, це не так важливо.
Ти не Ромео, я не Джульєтта
Знайдеться ще одне кохання.
На жаль, кращого друга годі шукати,
Без сенсу про нього в людей питати...
Просто він під час гіркого смутку
Не буде зловтішатись, а подарує посмішку.