Коли мене хто-небудь запитав би:
- Ти що хотів би знову пережить?
Я би без сумніву відраз сказав би:
- В дитинстві побувати хоч на мить.
Побачить знову ста́ру рідну хату,
Веселих тата, маму і братів,
Камінний міст із одудом строкатим,
Почути ластівочки ніжний спів.
В калюжах босим бігать по дорозі,
Коли пройдуть рясні парні́ дощі.
На грушу вилізти, що край городу,
І там складати пристрасні вірші.
Піти у поле й там лягти на спину,
І задивитись в небо голубе,
Де над тобою білі хмарки плинуть
І ніби кличуть в світлу даль тебе.
Тобі здається, що життя безкрає,
Нема турбот, нічого не болить.
О, Господи, до сліз Тебе благаю
Верни мені дитинство хоч на мить!
Дуже гарно! Душевно!
