Летить сторінками в майбутнє календар
Багато часу вже сплило й минуло,
Та в пам"яті завжди живе Кобзар,
Хоч тіло його вже давно заснуло.
Він не помер! Ні, ні! Він просто спить,
Спостерігає за проблемами країни,
Він слуха, як калина шелестить
Серед такої самої руїни
Чи щось змінилося?... Мабуть, що ні
Скалічені людські життя і душі
Вже скільки віддали й ще віддамо війні,
Літати не навчилися на суші
І морщить під землею він чоло,
Перевертається, мабуть, в своїй могилі,
Тарас же бачить: ще не проросло
Його насіння на Вкраїні милій.
Частково виконали його "Заповіт"
Не може геній сном спокійним спати
Як бачить він потоптаний наш квіт,
То хоче під землею лиш кричати
Нехай! Нехай нарешті він кричить!
Хай його голос громом пролунає!
І в серцях наших щось застукотить
До нас колись, можливо, завітає
Нарешті воля, слава і життя
Буде життям, а не цим існуванням,
А спереду ще світле майбуття
Хай буде це правдивим віщуванням
Тоді нарешті заспокоїться Тарас,
Птахи співатимуть поету колискову
Він стільки ж бо тоді зробив для нас
Треба продовжити його основу!
