Я так боюся втратити
Тебе
Як тільки
Зійде сонце.
Сон - мій спокій
У нім ми досі разом
Як на фото
Й кохання наше
Щире й молоде.
Світанок зовсім поруч
А ти де?
Чи відчуваєш -
Слабне ночі подих?
Ти заглядаєш
В душу
З того фото...
Невже без вороття
В мені замовкнеш
Бо злодій - ранок
Все ж тебе вкраде?
Чи віднайду я сили
Щоб змиритись
З ранковою
Відсутністю тебе?
Світанок
Надто
Близько
Пережити б...
Бо хто іще крім мене
Спом'яне?
І мені страшно
Втратити й
Себе.
Почувши
Десь по ночі
Ранку окрик.
Реальність мене
Точно проковтне
Ножем мов пуповину
Відітне
Зоставивши на пальцях
Втрати дотик.
Ніяк не знайду в серці
Сил боротись
Я - мов твердиня
Що от - от падЕ...
Тебе видавлюю
Слізьми
Бо так пече
У пальцях
На яких зостався
Дотик.
Пробач мені усе
Найбільше те,
Що я молюся
Мовчки.
Слів - немає.
Вони давно в мені
Позахрипали.
У слів неначе голос
Відібрали
Оте укравши...
...Щире й молоде...
Тебе бездушно вбили
Там
На Сході
Відправивши у небо
Ледь чуже.
Психолог ж обіцяв
Що я поволі
Змирюся
І навчуся жити далі
Що виплачу
"Оте що неживе".
Ні в моїм завтра
Ні в моїм сьогодні
Ніхто тебе мені
Не поверне.
Цілує у повіки
Ранок - злодій.
З його приходом
Ти в мені замовкнеш...
Твоє лице
У рамці на комоді.
У чорній рамці
В мене на комоді.
Усміхнене
Й навічно молоде.
Інно, щиро дякую вам за відгук і візит 
... 
