Гнітить ця ситуація в житті,
Події в ньому начебто прості,
Та не складаються рівненько по поличкам
І шкодять настрою, а ще щоденним звичкам.
А я, розгублена, таку комірку маю,
Все розкладаю по поличкам, розкладаю...
Свої тривоги та свою біду
Поличками ніяк не розкладу.
Ось тут лежить тривога за дітей,
А тут застиг хвороби бюлетень,
А цю поличку кицька зайняла,
Вона до мене лащитись прийшла.
І треба їй новий купити корм
Та рушники змінити у ікон.
На цю поличку покладу листи.
Все не складеться написать, прости!
Тут справи, що не зробляться ніяк,
І знову треба сіяти буряк,
Чомусь він на городі не зійшов.
(А дивно, наче й гарний дощ пройшов).
На цій поличці в мене бур’яни,
Самі ж не вириваються вони.
Ось тут – складні відносини з людьми,
Картина, де козаки із кіньми,
Тут – каша, тут – безсоння, тут - біда,
В колодязі засолена вода,
А також треба стелю побілить,
На кухні врешті решт ремонт зробить.
А з мріями полички десь далеко...
Тут нещодавно прилітав лелека,
Бриніли крила, весь він рвався ввись...
А справи у цей день не задались.
На цій поличці – мрія золота,
Тут сонце вітру коси запліта,
Тут книги непрочитані лежать,
Робити що мені? Роки біжать...
Ніяк я ці полички до ладу
У голові своїй не приведу!
може знайдемо третього, щось придумаємо теж на трьох і тоді вже якось впораємося...спочатку з твоїми полицями, тоді з моїми... А так без того самого ну ніяк не розібратися....
Що ж так буває:щось зробиш,про щось забуваєш,а поки цю полку ладнала, вже інша пилитися стала.
І так аж до самого фінішу .щось зробиться інше запилиться...