Я подивлюсь у небо і пущу сльозу
Прозору й чисту як гірський кришталь
Не знаю, що чекає у майбутнім
Та із минулим все ж прощатись жаль
Дорога нас веде кудись
До щастя чи біди, ми вибираєм самі
І вибираємо чи відправляти лист
Ми думаєм, а там його чекають?!
А вечером нас переповнюють думки
Ті що постійно дихать заважають
По суті бурю створюєм самі
Але постійно винного шукаєм
Так само вибираємо і пару
І кричимо він мій, вона моя
Та це на мить і знов удари
І каже хтось він твій, вона твоя
Ми не вирішуєм нічого
Живем ілюзіями,снами
Нажаль,не слухаєм нікого
Лише постійно винного шукаєм
