тобі нема куди посадити
тепло,
яким пахла дорога
до бАтьківщини.
пташку,
ти не знала, що тут
земля втрапила в пастку,
відстань твоя
зрошена снігом
не вміє любити
повернень.
вдрузки
розбила
відчуття
рідного дому.
пташку,
крихтами сліз падаєш
втомлений,
просиш у часу
помочі.
світ не зупиниш
словом.
пісню свою лебедину
в руки
людині
підносиш.
пташку,
згірклої долі
присмак,
світло
зеленого
квіту
дітям вплітаєш
у крила.
зимними снами,
постом великим
бинтуєш
рани весни,
що
тебе
не
зустріла.
мій несказанний
пташку,
мій ненаписаний
верше.
най заколихує
вітер
музику
твого
березня.
най малює картини
із паперових польотів,
чуєш?
-то колискова
поміж дерев
що навпроти.
тобі наворожить сонце.
