Яскрава зірка, що горить в ночі,
Дивлюсь на неї, думаю це ти,
Ніяк не хочеться спати,
Хочеться просто говорити, цілувати,
Бо у нас часу не так багато,
Зійде сонце, і зникнеш ти,
На каплях ранньої роси.
І хто ти, сказати не зможу я,
Це сон, чи уява моя,
Чи це самотність зводить з розуму мене,
Чи сам катую я себе.
Не може бути, ти була,
Серце співало і бачила душа,
І запитав їх я,
Хто була вона,
Та, що сон прогнала.
У неї імен багато, та справжнього ніхто не знає,
Одні кажуть, та що серце зігріває,
Що розпалює вогонь всередині душі,
Муза, що дозволяє творити вірші,
Маяк, що дозволяє дорогу знайти,
Серед буденності і пустоти.
Інші кажуть, що вона богиня, що сама любов,
І якщо прийшла, то надовго, побачиш її знов,
І треба постійно вірити, ждати,
Щоночі не спати,
І тоді прийде вона,
Та, що небом призначена.
Усміхнусь я над цими словами,
Бо знаю, що закоханий до нестями,
Бо я знаю, хто вона,
Та, що читає ці слова.
ID:
783547
Рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата надходження: 21.03.2018 11:14:47
© дата внесення змiн: 21.03.2018 11:14:47
автор: hash
Вкажіть причину вашої скарги
|