Хтось у круїз! На край землі,
Мов на пожежу, поспішає,
А я вклоняюсь цій красі –
Милішої в світі немає.
Хтось преться в Альпи, на Урал,
На Еверест мішок тябричить –
Мене, повірте, навіть в снах,
Лиш Кремениця гора кличе.
Хтось оспівав Амур, Дунай,
І про Дніпро співає пісню,
А я по правді скажу вам,
Що Жужилик найчарівніший.
Впоперек, вздовж сходіть світи,
Відвідайте кожен куточок,
Ніде й ніколи не знайти
Таких привітних людей, добрих.
Таких замріяних копиць,
Що височіють царинами,
І таких файних молодиць
Не знайдете, Бігме! з свічками.
Таких струмків, таких горбків,
Таких долин, таких потоків,
Таких дівчат і парубків
Лиш в Уторопах! Лиш нівроку.
Це тільки тут, в моїм селі
Сади квітучі й густі трави,
І не вгаває біль в душі,
І ностальгія до нестями.
Тільки тому мій голос ще
Не стих і не німіє,
Що я прийшла у світ у цей
Тут, в Уторопах рідних.