Життя вирує, не зупиняючись крокує
І кожен з нас так хоче в ногу йти з життям,
Устигнути все зібрати, думки, зібрати надію,
Кохання впустити в себе скільки можеш ти нести.
Добро узяти на руки й відігріти теплом своєї душі
І говорити, говорити й сіяти зерно,
яке так швидко зможе прорости.
Напевно, це лиш мить, але за ці хвилини
за ці миттєві фарби, спалахи,
Людина має жити, творити,
прикрашати все присутністю своєю
І віддавати скільки може кожен не жаліючи,
Повір, це має сенс, це має смак і в кус життя..
