Не зрозуміло, чи очі червоні від того, що заплакані, чи від того, що щойно скурив косяк. Всі справи, аби як. Я просто так пишу слова, які течуть з моєї голови. Якби я міг, я б намалював картини, які разом з думками витікають з моєї голови. Зробив би їх реальними. Вони не були б банальними. Мені потрібно запастись бананами. Кажуть що від них хороший настрій. Хтось каже що все мине. Чого ж ти далі тримаєш руками мою шию? Я стільки всього не розумію. А хто розуміє? Тобто, хто думає що розуміє? Розум вміє зіграти поганий жарт.
