Розгорається полум’я світла,
Ти шукаєш глибинно себе.
Щось колюче та тихе
Повільно вбиває тебе.
Гострі поштовхи прямо у серце,
Тихі тремтіння вуст ніжних твоїх.
І повільне зітхання востаннє
«Боже, невже це кінець?»
Ніжно заплющивши очі
Віддав Богу душу свою.
Все мрійливе стало реальне,
А майбутнє вже вічно живе.
Ти так мріяв про космос,
Безмежний лише уночі.
Про ту дивну невідану кулю,
Яка до небес підносить тебе.
Буйний вітер витає один,
Догорає той вогник єдиний.
Ти тепер в моїх снах,
Ти тепер в мені тихо існуєш.
