Ти сотні раз мене питала –
Яким я бачу світ людей?
Я бачу смуток, бачу холод,
До біса темний світ свиней.
Що брудом сірим їх занесло,
Що добровільно служать тьмі,
Немов отрута в їхніх грудях,
Немов усі вони в тюрмі.
Ех, морять свої душі дурні,
Жеруть духовні всі пожитки,
Безумні люди ходять кру́гом,
Хлебчуть терпкі, гіркі напитки.
До сонця моляться безумці,
На місяць молять мудреці.
Безумні люди ходять кру́гом,
Немов бездольні баранці.
«Святі» кричать, піднявши руки,
Церковні дзвони б’ють у груди.
Безумні люди ходять кру́гом,
Тягнуть свої порожні труни.
І ти відчуєш смуток, холод,
Коли і твій світ зотьмяніє.
Безумні люди ходитимуть кру́гом,
Коли вогонь вже тебе не зігріє.
Остап Лагойда (15.01.18)