Мій дальній родич родом із Берліна,
авто б/у мені подарував,
хоч родич був десь п'ятого коліна,
про нас старців і там не забував.
Й надумалось йому машину гнати,
до мене,на Полтавщину саму,
щоб з рук у руки авто передати,
дарунок ювіляру самому.
Ми Ганса ще до свят моїх чекали,
бо знали,що дарунок дорогий,
а потім ще з неділі дві страждали,
чи в Україні вже він,чи живий.
Десь через місяць родич наш з'явився,
сумний такий чомусь,і без авто,
по-українськи процідив,що заморився,
та що життя у нас неначе "спортлото".
Вже тиждень добрий Ганс відпочиває,
до сала швидко звик,бо не барон,
вже назву reinen vodka не вживає,
бо споживає чистий самогон.
Мене ж цікавить Гансів подарунок,
й питаю делікатно:
-Де презент?
Той тика в гаражі на драний клунок,
що прикриває імпортний брезент.
Я-я!Японська то була машина,
в Європі,де дороги ще були,
а вже як почалася Україна
він взнав відразу де які вузли.
Де рульова,де втулки,а де шасі,
коли товче підшипник-то хана,
а по полтавській,страшно мовить,трасі
дочовгався презент уже до дна.
Тому розкрив мішок я із сльозами,
там все що зміг доперти родич мій,
бо гнуться на дорозі навіть рами,
й колеса розлітаються на ній.
Асфальт у нас лише для гумористів,
і буде привід для карикатур,
поки ростуть як ями для туристів,
букети сотень відомчих структур.
Хтось траси паперові прокладає,
і краде за мільйонами мільйон,
а від кордону щиро вас вітає,
великий український полігон.
ID:
606941
Рубрика: Поезія, Сатира
дата надходження: 15.09.2015 19:03:14
© дата внесення змiн: 15.09.2015 19:03:14
автор: volodymyr
Вкажіть причину вашої скарги
|
