Де б не сховався –
Тебе твоє там розшукає:
Будівлі – мулярів,
дзвіниці – дзвонарів,
Небо – небесних своїх,
чи цього не знаєм?
Громом удареність,
лак із таїною! –
до свого Страдіварі
притікають…
Звучи, звучи –
як знаєш! Взнаєш!
Небо Високе –
духоносних досягає:
плач, скрипко,
серце,
духом поспіваєм:
це між Христом й Марією
любов,
смола я,
дошка я! – і звідки
це я знаю?
це тії пальчики,
що не існуючі,
в бутті – в бутті чомусь
торкають…
«Златії цвіти
на Небі жити…» –
в колядочці діти співають…
10.01.2007
