Ми відходим на захід,
в край опалого листя,
В край дощів і туманів,
де кінчаються сни.
Наше літо минуло,
нам воно тепер сниться,
Ми давно вже забули
аромати весни.
Вже спустили вітрила
голубі бригантини,
Вже замовкли гітари
біля наших багать.
Ми уже не сміємось
просто так, без причини,
Ми давно вже не плачем
від синців і проклять.
Нас уже не лякають
наші вічні розлуки,
Наші друзі згубились
у сплетінні доріг,
Нам лишились на пам’ять
їхні очі і руки,
Нам лишився як докір
їхніх скронь білий сніг.
Ми багато не встигли,
є за чим шкодувати.
Ми жили як уміли,
нас розсудить лиш бог.
Ті, що прийдуть за нами,
може схочуть спізнати
Радість наших доріг,
болі наших тривог.
Ми відходим на захід,
в край опалого листя,
В нас немає боргів,
ми простили весь світ,
Хай осіннім дощем
наш відхід освятиться,
Ми уже не вернемось.
Всміхніться нам вслід.