сонцем. ти ще колись увійшов в мене світлим сонцем
і залишився. назавжди, мов атоми стронцію.
ти не з‘їдав, не труїв, тільки солодом вени в‘ялив.
я піддавалась. а що? було добре. хоч мало... мало...
завжди і скрізь. то раптово, зненацька не вистачало.
часом - нестерпно, та так, що самими очима кричала
мовчки. без звуку ламала об стіни повітря руки,
а ти ловив, цілував, мов з морозу в долоні хукав
і дарував мені щастя наступну безмірну порцію...
порожньо скрізь, лиш в мені - найрідніше, найближче сонце.
Сподобався сонячний вірш. Такий хімічний, з атомами стронцію
Ulcus відповів на коментар Miafina, 30.07.2020 - 18:33
думаю, що нашого «друга» тут би вже знудило від променевої хвороби! як же добре, що він не читає моїх творів)))) дякую
Miafina відповів на коментар Ulcus, 30.07.2020 - 18:36
Звідки певність, що він не читає?
Ulcus відповів на коментар Miafina, 30.07.2020 - 18:39
ну... не знаю. мені здається, що він досить відкритий - йому нема чого ховатись. а в списку нема. та й терпіти не може моїх відкритих почуттів. вони його тільки дратують
"...і дарував мені щастя наступну безмірну порцію...",
хоч я вже не раз натякала на іншу, нарешті, опцію,
та так і лишалась на темному Місяця боці я,
а ти, теплолюбний такий, з боку Сонця
Ulcus відповів на коментар Дантес, 14.12.2017 - 14:49
Я хоч і Улькус, та в щасті, вважаю, не надто вибаглива
Не витребенькувата до дрібниць та проста, невигадлива.
Може, недолік, та якось не всі вимагаю я опції,
Лиш рівноваги дійти б у найкращій любові пропорції
Дантес відповів на коментар Ulcus, 15.12.2017 - 12:15
Он воно як! А і правда: навіщо емоції?
Знаєте Ви, що Дантес однозначно на Вашому боці
А щоб не згубитись в нестримнім життєвім потоці,
Майте любов - лиш вона найнадійніша лоція.
Ulcus відповів на коментар Дантес, 15.12.2017 - 12:35
так, лиш любов - найясніше, найкраще сонце,
зайві емоціії - гірше, ніж скалка в оці,
байдуже, як там оцінить чи сприйме це соціум -
то лиш сукупність окремих на кожному кроці