Вбиваєш
Словами сказаними,
Що зв’язав серпанком,
Запустив і поранив
В самісіньке серце
Списами-фразами.
Вбиваєш
Своїми погрозами,
Що розсікають нас
І, як блискавка, анфас
Ріжуть наше небо
Своїми електролезами.
Вбиваєш
Марними днями,
Сотні яких я чекала,
Сонячне світло
Для тебе збирала…
Стали примарами…
Вбиваєш… Та знаєш…?
З пробитим серцем, порізаними нервами,
Крізь простір та час, крізь сотні образ…
Прокладаю дорогу до тебе срібними перлами…
Живу не покореними ще нами вершинами,
Не пережитими екстазами, не сказаними фразами…
Хочеш, стану всіми можливими дороговказами…
Лиш би з тобою були разом МИ…
