Дванадцять літ, як вже нема пророка,
В жалобі… зірка Зінченка згори.
Ж.дівс.ка гідра люта і стоока,
Вже... в с.наг.гах точить пазури.
Кричав, як птах, а ми його не чули,
Той біль лунав від Лугу до Карпат.
Голодні ж ми наживку проковтнули,
Солодкий був занадто шоколад.
Й лишились ті ж Артисти і Актори,
Ті ж милі… любі друзі Бджоляра.
«Святі» - обезображені потвори,
Із підземелля... привели Кнура.
Найвищі з тіні рейтинги писали,
Клейноди подали і булаву.
Гієни обіграли нас… - шак.ли,
Знов обманули… публіку тупу.
Лихі перевертні високого Олімпу,
На нас, як на худобину плюють.
Пора... лишити памяті і сліду,
У п.клі райські зерна хай клюють.
