Світало… Прокидалось село від зимової холодної ночі і в небі загорались червоні смуги ранку. Ще в досвітку просинаються люди в селі, щоб нагодувати худобу, протопити в хаті та й бігти на роботу. Так було і в Петриковій родині. Петрик жив з мамою і бабусею у великому будинку, що залишився від дідуся у спадок. Петрик ходив до першого класу Червонослобідської загальноосвітньої школи.
Але наразі були канікули. Мама пішла на роботу і Петрик залишився з бабусею. Хлопчик добре поснідав, що наготувала мама. Ще теплі вареники купались в домашній сметанці у глибокій глиняній мисці, накриті круглою зеленою кришкою. На підвіконні вигравав червоними барвами щойно зварений компот. Мама завжди наказувала сину чужим двері не відкривати, не брати сірники, закривати крани, після того, як помиє руки. Та мама Петрика самого не залишила. З ним вдома лишалася бабуся, яка потроху приглядала за онучком. Та і в бабусі було багато справ: курочок, гусочок, кроликів нагодувати, у всіх прибрати, водички дати. Не забути і про котика й собачку, а ще була і кізка Тонька. А ось бабуся нарешті увійшла в хату, трохи втомлена, але як завжди всміхнена до єдиного онучка:
- Ну, що Петрику виспався, поснідав, і бабусю зачекався?
- Так, бабусю защебетав онучок.
Бабуся втомлено сіла в м’ яке крісло, і заснула. Петрик дивився мультики, грався з Мурчиком, малював. Довго хлопчик нудився, аж доки бабуся не проснулася.
- Ох синочку, а я що заснула?
- Заснула, заснула, заплескав в долоні хлопчик.
- Ходімо Петрику поп’ємо молочка з бубличками. Бабуся пішла на кухню по бублики, та знайшла в шафовці тільки один маленький бублик.
- Петю, покликала бабуся онучка, я схожу до крамниці, куплю бубличків, бу до молочка.
- Добре бабусю, я побуду вдома сам. Я знаю, як себе правильно поводити. Двері чужим не відкривати, сірники до рук не брати, розетки не чіпатити. Я буду слухняним хлопчиком, запевнив бабусю онук.
- Добре Петрику, я ненадовго. Швиденько схожу, і буде молочко з чим пити. Бабуся пішла. Спочатку Петрик дивився телевізор, потім довго спостерігав у вікно за перехожими, які кутались від холоду в теплі коміри курток своїх і пальто. Та незабаром хлопчику самому стало сумно… Петрику захотілось погратись в щось незвичайне і цікаве. І хлопчик вирішив затопити грубу, хоча мама і бабуся ніколи не дозволяли йому це робити. Петрик взяв стільчик і поліз за сірниками, які лежали високо на тумбочці. Похапцем вибіг на двір, набрав в сараї дров і затопив грубу.
І тут з’явився Він. Великий і могутній, червоний і гарячий, палаючий Вогонь. Хлопчик аж засяяв від радості.
- Ти такий гарний,- мовив Петрик.- Від тебе тепло і світло.
- Так, я такий! – посміхнувся Вогонь. Але ж ти пам’ятаєш, що мама з бабусею тобі забороняли зі мною гратися. Я можу бути небезпечним! Тільки дорослим можна брати до рук сірники.
І тут біля великого полум’я з’явився маленький вогник-синочок, який ласкаво мовив до хлопчика:
- А я маленький, як і ти. Хочеш я з тобою пограюся?
- Так,- мовив Петрик.
- То я стрибну до тебе Петрику з грубки додолу, пограємо у квача.
- Давай,- погодився хлопчик. І вже через мить маленька жаринка впала на підлогу. Зненацька загорівся килим, в хаті піднялось полум’я, дим. Петрик злякався і почав кричати:
- Не хочу я з тобою гратися! Забирайся геть! Йди додому в свою грубу! - Але вогник тільки реготав.- Зараз я тебе наздожену!
В Петрика виступили сльози, він не знав, що робити і почав тікати на двір. Та щойно він підбіг до дверей, як в хату зайшла бабуся. Побачивши вогонь, вона побігла в кухню, схопила відро з водою і швидко вилила в полум’я.
Все стихло. Бабуся схвильовано глянула на онука і запитала:
- Петрику, що ти накоїв? Ти ж міг загинути! Як добре, що я встигла тобі допомогти. Хлопчик стояв похнюплений, зляканий і осоромлений.
- Бабусю, - винувато мовив він. - Я все зрозумів. Дітям вогонь не товариш, не друг, і сірники не беруться до рук.
- Так Петрику ти все правильно зрозумів, а тепер йди на двір поліпи сніговика, а я відкрию вікна та й провітрю хату, бо дим виїдає очі. Петрик швидко одянгувся, схватив морквину з холодильника та й побіг на подвір’я.
На дворі було тихо, ані вітру, ні темної хмаринки, лише білий сніг виблискував на сонці. Петрик взяв в жменю холодний чистий сніг і прийнявся до справи. Спочатку в його долонях була маленька сніжка, та він качав її доти поки сніжка не перетворилася у велику гарну кулю. Петрик зробив три таких великих кулі, потім бабуся допомогла йому поставити їх одна на одну. Далі він зробив сніговику руки з двох гілок, з камінчиків ряд гудзиків немов той одягнув шубу. Знайшов дворову мітлу та й дав до рук великому сніговику. Вставив морквину замість носа, чорні вуглики були замість очей. Вечоріло… Бабуся кликала Петрика в хату:
- Петрусю, давай йди вже в хату. Холодно, замерзнеш.
- Ні бабусю, не замерзну, йдіть краще подивіться, якого я сніговика зліпив.
Бабуся прийшла до онука.
- Ой, Петрику, він у тебе ніби живий.
- А він і є живий, бабусю.
- Ну, добре, добре... Пішли вже в хату.
Вечері з роботи прийшла мама. Петрик прибіг до неї, обійняв ніжно за шию, і почав заглядати до сумки, що ж добренького мама принесла додому. З сумки пахло домашньою ковбасою, пряниками та свіжим хлібом.
- Ой, а що у вас ніби диму повна хата була… Бабуся вийшла з кімнати тільки знизуючи плечима.
- Та це я доню винна, залишила Петрика самого вдома та й пішла до крамниці за бубликами. Думала, що наший Петрик дорослий, відповідальний… А виявилося, що могла статися страшна біда, якби я вчасно не повернулася.
- Що знову до груби заглядав сердито запитала мама.
Мама пристально подивилася сину у вічі і сказала:
- Пообіцяй мені, що ти ніколи не будеш навіть підходити до груби, коли в хаті буде топитися.
- Обіцяю, - винувато мовив Петрик.
Надвечір ставало прохолодно. Мама почала розтоплювати грубу, Петрик навіть не підходив до груби. Він тільки чув, як крізь заслонку тріскотів вогонь, ніби манив до себе і зазивав » ану ж відкрий Петрику грубку, погомонимо» Та Петрик тільки прислухався до потріскування вогню і стиха мовив до себе « більше ніколи я тобі не повірю, правду казала мама і бабуся – ти небезпечний»
ID:
761798
Рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата надходження: 23.11.2017 00:36:11
© дата внесення змiн: 13.01.2018 20:11:17
автор: Людочек
Вкажіть причину вашої скарги
|
