мій малознайомий, але все ж друже,
чи знаєш як сумую?
якби ти міг пізнати мої відчуття,
то б негайно повернувся.
о, якби ж ти міг повернутись.
я б тебе уже нікуди не відпускала.
ми ж створені одне для одного
чи не так?
саме ці слова ти шепотів мені на вокзальному пероні,
прощаючись, після декількох годин знайомства.
мабуть такі особливі львівські ночі,
вони притягують протилежності
ти ж так нас назвав?
а ще ти цілував.
цілував так солодко, як ніхто до.
і мабуть ніхто після не зможе тебе перевершити.
ти лише уяви, я досі не можу тебе забути.
твій образ приходить до мене щоночі,
а мої сни стають такими приємними,
що прокидатись не хочеться.
а я тобі снилась?
знаю, так.
такі зустрічі не минають безслідно.
чи могли б ми зробити ці сни реальністю?
могли?