Ти — моє тяжіння земне,
І довіку любов не мине,
Хай ніколи не знайдеш мене,
Я — твоє тяжіння земне.
Хай летять, як на крилах, літа,
Хай, як вишня, життя відцвіта.
А душа моя в мене пита:
«Де любов заблукала ота?»
Не вмістити життя до вірша,
Є і в поля, і в серця межа,
І питає у тебе душа:
«Чом літа невблаганні спішать?»
Ти — моє тяжіння земне,
І довіку любов не мине...
Може, все ж таки знайдеш мене?
Я ж — твоє тяжіння земне.
То знайди мене, чуєш, знайди!
До зорі, до землі, до води,
До глибин і до далей іди,
Та знайди! Заклинаю — знайди!
Ти — знайди...
Знайди...
