Але любов це не голосні слова, це тиха молитва…жаль, що люди не звикли чути
серцем. Для людей давай теплі нудотні освічення, визнання, компліменти. А жаль, можливо саме тому у світі стільки розлучень і розчарувань. Бо люди звикли слухати те, що хочуть і те, що їм приємно. І коли ця непевна глиняна стіна, яка огороджувала від реальності, поволі змивається холодними осінніми дощами, а пронизливий вітер приносить тривогу і відчай, тоді настає крах. Коли ж стіна, яка захищає тебе від світу кам’яна, коли кожен камінь, який її формує, витесаний і потрібний тут, немає нічого зайвого і непотрібного, вона міцна і надійна.
Мені не треба голосних слів – глянь у очі, і я все зрозумію. Головне, відчувати серцем. І більше нічого не треба. «зайка», «котик» - залиш для інших, а для тебе я хочу завжди бути «коханою»…