*Разом гиньмо, коли стало по одному боязко*
Киньмо разом в вогонь листи.
Нами писані у безвиході
І закінчені вбогим «щасти».
Є одне, та без роздумів
Чимось знехтуване колись.
Між вогнів двох без дозволу
Все вгасаєм, як в полум’ї лист.
Та без крайнощів, бо дарма
Йти в вершини з ковтком безталанності
Ти хоч є взагалі, де ти є? Нема.
Як не вибір змінити, хоча би формальності.
Повертатись уже нема куди
Жереб кинуто ще задовго до того початку
Ще до тих пір, як кинули разом листи
З тим убогим «щасти» і без крапки
Киньмо. Кинули.
Без вогню, без листів і без крайнощів.
Відстояти тепер, тай хоча би до їх загибелі
У підніжжя висот із ковтком безталанності.
