* * *
Я так люблю Тебе!! —
якби любов була пружиною
то витягла б куски пред лице Сина! —
а що то в ямі людській я пророчу? —
чи треба? — мабуть, ні, —
сказали б Слова царські очі...
я так люблю — як серп спішить в обжинки!
А в ямі!!
А в надриві у земного! —
Що й Дух Святий з Небес
знайшов такого —
І пальцями своє заволікає знов:
О, кісточка, це селезінка, а — де кров?!
і пальцями та й ну перебирає,
і в анатомію — любові дошиває,
не тіло смерті — стану я — одна любов:
Я так люблю — як серп, що дожинає! —
Усе земне стає поперек серця!
Я так люблю Тебе — що нависаючі
горби й пригорки,
мов кістка огнем в горлі!
А хто як плакав??
А хто б не вибравсь,
якби плакав — яко
чернець:
«Боже, де́ я?»
і паки з ями: «Боже, де́ я?»
і — «Непорочная!»
І — в серце кидає незримо
й приносить явно:
і гладіолуси, і орхідеї, і камелії...
Я так люблю — що дивно й сокровенно
в серці пишеш: «Я тебе не залишу...»
Нема, воістину нема
нікого кращого Марії...
І що тут гори знов... та ще златії!
Все протилежне Духу і Марії.
Я так люблю Тебе! Й любитиму іще!
Й ще! Що над землею нетутешній щем!..
Піду — нагадуватиме
про Весну вічну кожна гірка!
І —«Боже, де я?»
«Боже, де я?»
А хтось запізниться заплакать
й стане — згірклим...
Та обіч нього проростатимуть камелії...
Сину, роби щось — і зі мною
й, може, з Нею.
09.07.2005
