Чуєш цю музику, що йде від серця?
Розкрапленого, ротрощеного, ніжно похованого...
Скажи, ти чуєш ці звуки, немов краплі, немов тяжке каміння?
Я пливу думками в далечінь
Десь вчувається запах прірви
Що манить мене
Там твоя тінь, там мариво твоє
Але я йду, пливу думками, горнусь, як божевілля
Відкрий дверця
Днів немає, це поле з квітками, все злилося докупи,
Не життя, а єдине відчуття від нього
На дорозі я знову чую гопіт копит
Чи дощу, що б'є по обличчю
Нерозумно, кожного разу одне й те саме
Подивитися у твої вічі.
Й більше нічого не треба
