|
МАРУСЯ БОГУСЛАВКА - "ЖОВТА ТРОЯНДА РОЗЛУКИ"
Овіяна легендою і друга жіноча постать, участь якої для української історії не менш приваблива, ніж доля Роксолани. Правда, вона й по сьогодні залишається для нас "дівчиною з легенди", оскільки немає конкретних дат її життя та короткої біографічної розвідки. І все ж, маючи історичну думу як неспростовний доказ її існування, враховуючи увагу до неї вчених-сходознавців та українських істориків, називаємо її у цьому переліку. Так, це Маруся Богуславка - та, котру увіковічнила поезія к. XVI ст. українських кобзарів у вимовній думі про "дівку-бранку, Марусю попівну Богуславку". Ось що пише про неї Михайло Литвин у "Мемуарах", що стосуються історії "Южной Руси": "Діставшися до гарему значного достойника, українська бранка, через свою українську вдачу, через тую силу волі і характеру, яку взагалі має українське жіноцтво, легко могла не тільки прихилити до себе душу свого пана-чоловіка, ба й взяти над ним певну силу. Могла вона здобути таким чином, і політичний вплив, а надто, коли вона відкинулася од християнської віри та й, кажучи словами козацької думи, "потурчилася, побусурменилася для розкоші турецької, для лакомства нещасного".Тип такої українки, що добилася в Туреччині високого становища і є Маруся Богуславка; се вона на Великдень визволила своїх земляків-козаків із турецької неволі".
" … Став пан турецький до мечеті від'їжджати,
Став дівці-бранці
Марусі, попівні-Богуславці,
На руки ключі віддавати.
Тоді дівка-бранка,
Маруся, попівна-Богуславка
Добре дбає,-
До темниці приходжає,
Темницю відмикає,
Всіх козаків, бідних невольників, на волю випускає.
І словами промовляє:
"Ой козаки, ви біднії невольники!
Кажу я вам, добре дбайте,
В городи християнські утікайте!
Тільки прошу я вас, одного города Богуслава не минайте,
Мойому батьку й матері знати давайте:
Та нехай мій батько добре дбає,
Гуртів, великих маєтків нехай не збуває,
Великих скарбів не збірає,
Та нехай мене, дівки-бранки,
Марусі, попівни-Богуславки,
з неволі не викупає.
Бо вже я потурчилась, побусурменилась,
Для розкоші турецької,
Для лакомства нещасного!.."*1
Містечко Богуслав, звідки була родом епічна Маруся Богуславка - в середній Київщині, розкинулося на р.Росі, притоці Дніпра. У 14 ст. воно загарбане феодальною Литвою, з 1569 р. віддане у володіння шляхетської Польщі. Це місто знавало багатьох селянських та козацьких ватажків, серед них Северина Наливайка та Семена Палія, знавало і гетьмана Юрія Хмельницького, що зруйнував місто у 1678 р. як союзник Кримського ханства. До речі, останнє доволі настирно докучало місту Богуславу, і богуславці раз-по-раз змушені були оборонятися від набігів кримських татар та турків. У 1685 р. під час визвольної боротьби населення Правобережної України проти польсько-шляхетського панування під керівництвом С.Палія, Богуслав визволено, і він став полковим містом Богуславського полку. Козаки Богуславського полку брали участь у походах правобережних полків, очолюваних С.Палієм, на Кримське ханство, Білгородську орду, на Казі-кермен, Тягиню та інші турецькі фортеці. Вірогідно, що Марусю з Богуслава взяли у ясир для "багатого достойника саме у Кримське ханство", а що з думи читається про обшири його володіння, про темниці і численних невольників (по традиції епосу в 700 душ), то і висновки випливають про "достойника" значного політичного впливу, можливо, і одного з ("каймакамів" - перших вельмож) кримських ханів або когось з його найближчих вірнопідданих. На доказ цієї гіпотези враховуємо перелік Михайла Литвина, а за ним і Агатангела Кримського в "Історії Туреччини" імен українок, що здобули в Османській імперії неабиякої ваги - ім'я Марусі Богуславки стоїть поруч з іменем Роксолани (йдеться про один історичний період), а після згадки про Марусю додається: "Та й перекопський хан Сахиб-Гірей народивсь од християнки і сам тепер жонатий із нею". Отже, шлюби мусульманських володарів з іновірками з України не були винятком ані в "материковій" Туреччині, ані в Кримському ханстві, що входило у склад Османської імперії. Тільки ж навряд щасливицям-іновіркам, що ставали дружинами мусульманських можновладців, вдавалося в умовах тотального релігійного суспільства зберегти віру своїх батьків. На прикладі Роксолани бачимо, що навернення до ісламу було необхідною сходинкою її поступу, запорукою її політичного впливу і, що не маловажно, поширення на неї норм побутового звичаєвого права.Інша річ,що в 16 ст. навернення до ісламу не було строго регламентованим. Тому і Роксолана, і Маруся Богуславка самі виявляли до того свою добру волю. У записках відомого ученого-подорожнього Турнефора, якими скористався М.Литвин, а за ним і А.Кримський, зазначалося: "Пізніш, так у XVII ст. перехід гаремного жіноцтва на мусульманство - це була вже річ неминуча: їх до того силували". Оскільки ця примітка стосується історичної "легенди" Марусі Богуславки, то її беремо за основу, визначаючи час реального життя Марусі- XVI ст.
ПРИМІТКИ
*1 У П.Куліша: "Записки о Южной Руси". т.І, Спб.1856, с.212-213.
ДАЛІ БУДЕ
(За виданням "Епоха В'янучих Троянд" (історична драма). - Львів:Сполом,2014)
ID:
749300
Рубрика: Поезія, Нарис
дата надходження: 05.09.2017 11:58:02
© дата внесення змiн: 05.09.2017 16:52:29
автор: Сіроманка
Вкажіть причину вашої скарги
|
Гарну роботу робите, пані Ірино, відновлюючи пам'ять про історичні жіночі постаті Руси-України! 
