Любить люблю та в ДУШУ не пускаю.
Моя душа – моя перепустка до раю -
Вона вартує лиш для Бога й Сатани!
Від жінки, що безмежно я кохаю,
Моя ДУША, немов горохом од стіни!
В моїм коханні наче у роси краплині
Усе відбилось. Від Адама і донині
Складають про любов вірші!
Але ж на що вони потрібні і кому?
Як і моя любов, ніко́му! От чому
Любов не щастя, а лише очищення душі!
Кохай, люби, та в ДУШУ не пускай!
І наче «Отче наш!» запам’ятай:
Для жінки в ній нічого цінного немає –
Як забавку дістане… і зламає!
гарно сказано.
Резонно! Врахую... 
