Прив’яжи своє серце до срібного місяця, –
Хай не спинить воно ні ходи, ні тремтінь…
Скільки ще нам доріг у негоду знов видасться?
Скільки буде суворих велінь?..
Прив’яжи свою думку до подихів вітряних,
Хай летить, не спиняється в кволій душі…
Скільки променів з неба звисають вже вистиглих…
Скільки вивчити треба уроків тобі?..
Прив’яжи своє щастя до того, з ким радісно,
Хто з тобою подивиться у один бік,
З ким мовчання і спокій такі ж само вартісні,
Як краплина води на пустельній землі…
31.07.2017
