Ти чекав і я, чекала…
Електронка – знову тихо
у гординях непотрібних – чвари,
це, для мене справжнє лихо.
Ти гадаєш – ненормальна,
дні рахує нам годинник,
я в безплідному чеканні,
жаль… летить життя неспинно.
Я не хочу бути «зверху»,
ще чекаю твоїх кроків,
непотрібно… ти даремно…
почуття живе, ще поки…
Ніжності не помічаєш,
бавиш знову своє его,
між рядків ти не читаєш,
і від мене так далеко….
Знову вкл.- режим «ігнору»
прояснилась вся картина,
в серці не згасити болю
я для тебе, вже не мила…
