Серед тисячі зірок одна щоночі сяє
Й мене запрошує в небесну темноту.
Пихатий місяць хмарами блукає,
Ховає голову за ними золоту.
Приємно і незвично чути тишу,
Яку дарує тільки літня ніч,
Що листя теплим подихом колише,
Який сховала в морі ще торіч.
Старий ліхтар спотворює пітьму,
Яскравим світлом вулицю кусає.
Лише метелик тут зрадів йому,-
На цей ліхтар він вже давно чекає.
Ховає місяць втомлених очей,
Й проміння небо вже почало шукати.
Така ніч краща тисячі ночей,
Бо дійсно варта, щоб її чекати.