Як добре нарешті до себе повернутись –
собі у дзеркалі нарешті посміхнутись;
відчути свою силу і свої загублені знання;
свої принципи відвоювати і закони життя!
Як добре своїх рідних знову упізнати
та, хоча б дзвінком, щиро привітати;
хто є я іншим впевнено знову нагадати,
а хто не знав просто істинну показати!
Як добре впевненість в силах повертати –
іноді, щоб вижив, потрібно навпіл зламати;
щоб сонця світ посмішки рідної побачив –
очі в найбільшу пітьми оману сховати!
Як добре всі кайдани нарешті зламати,
щоб справді рідних міцно обійняти;
щоб не було сумнівів обраного шляху,
а лиш сила справді вільного духу!
Як добре «Дякую» за повернення сказати,
всі пісні з дитячою радістю подарувати;
за зустріч із нещадно загубленим собою,
Принцесо, прийми щиру вдячність мою!