Вчора дощило так як дощило оце недавно
Сонце то визирало то ховалося плавно
Світ простягався не знаючи жодних меж.
А сірість давила. І життя нагнітало теж.
Царство моє. Влада моя. Усі надії та правила.
Але доля, життя та вона безжально правили.
І я нічого на противагу їм не можу поставити.
І часом так сильно хочеться просто розтанути.
Втекти кудись далеко та звідси немає виходів.
І нема порятунку. І немає нічого крім буднів.
Лише самотній але могутній маленький храм
В якого існує лише одна слабкість - я сам
