|
Полуничка червоненька,
На галявині, в ліску,
Насолоджувались нею,
Загубилися в піску.
Зацвіло усе довкола,
Стиглі ягідки в соку,
Цілувалися з тобою,
Вітер дихав на ріку.
Так нам добре стало, любий,
Що й забули, де ми є,
Заховався місяць кволий,
Вже й зозуленька кує.
Ти дивився мені в очі-
На яву, а чи ув сні,
Стигли знову полунички
І хотілося мені.
Так хотілося кричати,
Ще хоч жменьку, йди, нарви,
Бігли босими до хати,
Десь топтали кропиви.
Щастя більшого не було,
В поцілуночках палких,
Що над нами світ згубився,
В наших ягідках ясних.
Хочу вічнісь- аби двоє
без стиду та зайвих слів,
Так кохатися з тобою-
Там, де ягідки навпіл.
Земляничная поляна – только я и ты И дозревшие плоды там и еще цветы Ярко-красное блаженство – глаз не отвести Примостилось аппетитно на твоей груди Я беру тот плод губами и к твоим губам… Разделился между нами ровно пополам Разделился, раздавился – вызвав страстный стон Наяву ли всё вот это, или сладкий сон? Земляничная поляна – лето, вечер, лес Мир растаял, истончился и совсем исчез И остались в целом мире только я и ты Покраснели от смущенья с клубнями кусты Покраснели, запылали – губы – сладкий сок И шелками под телами нам лесной песок Ну а сверху, как просты́ня, нам твоя туника А вокруг растет, краснея, лес и земляника ©Сайт авторської поезії М.В.Карпець
ID:
736261
Рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата надходження: 03.06.2017 11:18:17
© дата внесення змiн: 03.06.2017 17:19:32
автор: Леся Утриско
Вкажіть причину вашої скарги
|
