А давай говорити про мрії?
Кажуть, мріяти дуже корисно.
Навіть, хто кермувати не вміє
Все ж на газ щоміцніше тисне.
Чом би й нам не помріяти трішки
Про безмежність синього неба,
Про прогулянку в горах пішки,
Про усе, в чому є потреба.
Про ранкову зорю у росах,
Про розмови «по душах» до ночі,
Про волошки, заплетені в косах,
Про секрети, якщо захочеш.
А давай говорити про щастя?
Адже, в кожного свої плани.
В когось щастя в здоров’ї рідних,
А хтось просто любить тюльпани.
Хтось шукає його щоднини,
І той пошук такий безкінечний.
А от інший – в очах дитини,
І ти знаєш, цілком доречно.
Бо дитячі глибокі очі
Можуть нам розказати багато.
В них вся правда світу праотча.
У дітей ми вчимося прощати.
Ну давай ще помріємо хвильку
Про веселку яскраву край світу,
Про бажань наших повну скриньку,
На десятки замків закриту.
Про новинки, що є в книгарнях,
І про мир! Щоб війни не було!
Ще про каву смачну в кав’ярнях,
Про усе, що сказати забула.
Про що хочеш, давай говорити,
Лиш би мовчки нам не сидіти.
Тишина не завжди доречна,
Так й душа може скрижаніти…
А давай поговорим про мрії?