Я давно не вірю в гороскопи,
В співпадіння, навіть в чудеса.
Я не їжджу з роду «автостопом»,
Не звіряю давні адреса́
.
Я не вірю в щирість «через зуби»,
Коли хвалять в очі через «ні»,
Краще хай ці чесні «правдолюби»
Щиру правду викажуть мені.
Знаю, важко бути надто чесним,
Не усім же до вподоби це.
Легше, як слимак повзти облесно,
Усміхатися єхидно у лице.
Звикла довіряти тільки Богу,
Він ніколи так не підведе.
І підкаже правильну дорогу,
Ще й мене за руку поведе.
Я давно не вірю в гороскопи,
Може, то не в моді. Не біда.
Маю я свої стереотипи,
Впевнена в житті моя хода.
Я не вірю в шлюб по розрахунку,
В нього ж бо майбутнього нема!
Навіть, якщо «вищого гатунку»,
Навіть, якщо все було «фірмА».
Я не вірю, що любов купують,
Вона є або її нема.
Це коли за просто так цінують,
Це коли у щасті вся ціна.
Я давно не вірю в екстрасенсів,
Ні в «божків», і в їхні чудеса.
Просто в цьому я не бачу сенсу,
Коли є над нами Небеса.