Ти руда рясна -
На калині гроном,
Тиша з ранку, тріск -
То гучний мороз.
Каркала ворона,
Брехала лиса
Але пісня з ранку -
То тебе роса.
Ходять хмари в небосхилі
І кружляє голова,
Розплелися твої коси,
Що тепер на небесах.
Сонце вийшло із колиски,
Радість на його вустах,
Тільки що ж так зажурилась,
Та під снігом похилилась -
гроно калини по під тином? ...
- Твоя пісня в небесах.
І що було, то наче сказ -
Ще буде, наче нова доля,
Щоб з ягід горчаве намисто -
Було солодке на вустах.
Дай морозу, та весни,
І хай біжить за літом літо.
Лиш чисте те - що пережито,
Що пережито,- солодко то нам, -
Що піснею лунає в небі,
Як з ранку на весні маленький птах.
Намисто - шлях по небесах,
Таке складне та в одночасно урочисте -
Бо чисте, що прожито без сумління чисто,
Та з гіркотою на вустах.
І серце стане сік берези, а гіркота -
Калини гроно.
І хай поки ще все не тане,
Та на дворі моїм мороз,
Весняне небо - знову чисте.
Лазур його в твоїх очах -
Як струмінь небосхила сяє,
Де твої мрії в хмарах сивих...
Сумління вчора -
Завтра спогад.
Надія - пташка кращих літ.
Літа минають - їх намисто
Що тане в небі - тепер чисте,
Як сік березовий весняний,
Що сік землі є й спогад хмарочоса,
Та сонця гомін в пишній кроні -
Життя духовного, на тлі
Такого білого весною -
Так стовбуром і дні мої,
Що гіркотою зим в весні розтануть
В затишку зелені своїй,
Що розквітає знову в думах,
Та розкривається з весною.
Пташиний гомін - слів моїх, -
Рій бджолиний над квітучим садом...
Де вишня струнко розквітає,
Каркала ворона,
Брехала лиса,
Але пісня з ранку -
То тебе роса.
Ходять хмари в небосхилі
І кружляє голова,
Розплелися твої коси,
Що тепер на небесах.
© Copyright: Alex Sikorsky, 2005 ЕНД: 1503270358
ID:
7286
Рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження: 21.09.2005 20:31:13
© дата внесення змiн: 21.09.2005 20:31:13
автор: olorinel
Вкажіть причину вашої скарги
|