Кудись втікає сонце в надвечір'я,
Іде за обрій і до низу нахиля.
А в небі загораються сузір'я,
Та місяць ніч на волю визволя.
Скарби небесні - зорі самоцвіти,
Зірки-сузір'я - вишиванки квіти.
Згори,на землю,блиск свій надсилають.
Дівицю ніч,мов перли прикрашають.
І ніжиться та ніч в яскравім зорепаді,
Як дівчина землі в бурхливім водоспаді.
Чумацьким шляхом на прогулянки виходить,
Як перша зірка в темнім небі сходить.
