І знову опустився лист
З календаря моєї долі.
Господь збирає падолист,
На небі скріплює поволі.
Листи є чорні, сірі, білі…
Одні чистенькі, мов сльоза,
А є буденні, задубілі,
За котрі відповість душа.
Тому стараюсь з кожним днем,
Щоби листи були лиш білі,
І не забруднені дощем,
І у вогні не обгорілі.
Ще скільки їх?
Завжди питаю долі.
Вона мовчить…
А дні летять поволі…
У листках життєвих долі хай добра буде доволі. 
Неперевершено! 
