Іду до тебе я щодень, Тарасе,
Читаю твій я вічний «Заповіт».
Ти, мов пророк, немов володар часу,
Життя для України ти прорік.
Інтерпретацію «Розритої могили»
Ми бачимо усі вже наяву.
Скажи, чому сини і доньки України
Щоденно у чужу могилу йдуть?
Чому сьогодні брат іде на брата?
Чому невинна пролила́ся кров?
А Україна, мов страждальна мати,
Оплакує синів разом з Дніпром.
Ти пам’ятаєш, любий наш Тарасе,
Як твій Дніпро ревів і завивав.
Додолу верби гнули свої коси…
Тепер збулось усе, як ти й писав.
І переве́ртні знову підростають,
І знову матір свою продають.
Чому, - питаю я тебе, Тарасе,
Вкраїна має доленьку таку?
Чому, Тарасе, риється могила?
Чому , Тарасе, землю віддають?
Чому у матері забрали сина
На ту чужу, не на свою війну?
Чому такая доля в України?
Ростуть запро́данці, і юди навкруги.
Інтерпретацію «Розритої могили»
Сьогодні бачать доньки і сини.
Тепер , Тарасе, правдонька такая:
Реве Дніпро і хвилі підійма,
І кров невинна на руках у ката,
Й на морі вже не човен, а труна.
25 лютого 2017 р.
