Ти не хотіла слухати завію,
Ховала в навушники вуха,
Мовчала, нененаче німіла,
А вітер в вікно твоє стукав.
У смарті звучали мотиви,
Про літа утомлені зорі,
Про райдуги теплої зливи,
Про хвилі на Чорному морі.
Із вітром разОм під віконцем,
Я стукав, ти мене не чула,
Пила ностальгію до донця,
І марила в мріях минулим.
Десь серце твоє там блукає,
Між блюзів щемливо-гарячих,
Хоч світло в кімнаті палає,
Я поряд. Ти мене не бачиш.
