Ти замкнутий птах,
Що за своє життя не бачив волі,
Очі натикались на перепону з ґрат
І на присутній за ґратами морок.
Бачив дивні видіння в снах
І їх неможливо забути вони настільки глибокі,
Тремтливою рукою картини в уяві малював
І від їх краси, тобі самому ставало боязко.
Вітер приносив дивний, дикий аромат
Неприборканий, і незрозумілим чином серцю знайомий,
Від того подуву вітру на губи падав смак,
І жагучий буревій розносився тілом.
Насправді, десь в середині ти точно знав
Про золоте сяйво сонця і високі простори,
І хоча крила, ти завжди за спиною тримав,
Тебе вміння літати не позбавить ніхто і ніколи.
