Коли в душі лиш місце смутку,
Коли болить усе єство.
Спиняю першу там попутку,
У рідне мчу скоріш село.
Там на обочині в пилюку
Я босі ноги опущу.
Постою хвильку вже без смутку
І як в дитинстві закричу
Полине ехо понад ставом
Зіб"є ще вранішню росу.
Хистким містком на переправу
Візьму з собою цю красу.
З дворів мене в поклоні вишні
Вітають цвітом здалека.
Для них я рідний, не колишній
Скупу сльозу змахне рука...
