Вечірня тиша задивилась в небо...
Там Зорі мерехтливо гомонять:
- Невже душі народженій так треба
Відчути, зрозуміти тіла стать?
Навіщо дух, котрий у оболонці
Працює, їсть чи спить, іде життям
У брюках а чи, може, у сукенці...
Хіба живе душа для тіла там?
.. а не суттєво! Хто я і для чого
Прийшовши на планету голубу,
Всі здібності свої отут правдиво
Реалізую. Тільки б не журбу
Сповідувать поміж людей ганебно,
Не нити, не стогнати, не тужить
І для людей на радісь-втіху бути,
Й душі своїй дозволити пожить.
