Зима вдягнула в білі шати
кущі шипшини.
Вони стоять в снігах-заметах
по всій долині.
Червоні їх плоди горять
мов ті жарини.
Їх вітер заховав в гіллі,
щоб не згоріли.
Щоб не зчорніли від снігів,
дощів,морозу.
Не заблукали щоб серця.
Знайшли дорогу.
Зима позичила в кущів
плодів лиш жменю.
Зробити щоб собі намисто-
червоні перли.
Хизується його красою.
Сміється з вітру.
Бо він намисто хоче вкрасти.
Немає хисту.
Подарувала білі шати
зима шипшині.
За ягоди її червоні
на чорнім гіллі.
Вони жаринками горять
і не згоряють.
Нагадують зимі що разом
перемагають.
