Душа болить за долю України,
За втомлений, знедолений народ,
І серце плаче майже щогодини,
Бо знов на Сході гине патріот.
Біда прийшла з усіх боків – єдина,
Війна та зрада злилися водно.
Роздерта на шматки моя Країно,
Чому ж ти терпиш бісове кубло?
Прокинься, Україно, досить спати!
Попереду в нас довга боротьба.
Ворожій силі волю не здолати!
Закінчиться безглузда ця війна.
За зраду та знущання над народом,
За геноцид, прокляті крадії,
За все відповісте ви перед Богом,
Бо українці вам – не холуї.
Благаю, рідна Ненько, об’єднайся,
Звільнися, моя мила, від катів.
Своєї долі, прошу, не цурайся,
Тоді здолаєш клятих ворогів.
Олександр Кобиляков
