Шалений дощ пронизував, пробивав осіннє мадридське небо. Він ніби в перемішку з перехожими витанцьовував свої особливі мотиви, дарував щирі поцілунки та обнімав холодом кожного, хто не зумів привітатися з ним. А десь там, ніби одна- єдина краплина- краплина у великому всесвіті, звучала музика. Ні, ні- не дощова. Музика життя, музика болю та любові, музика розлуки та повстання, музика, творена вічністю, творена великими українськими класиками різних епох.
Невеличка зала завмирала від маестричного виконання класики молодим, навіть зовсім юним піаністом- Ігорем Прокоп'юком. Син синіх Полонин та Карпатських гір заворожив усіх виконанням так, що завмирало серце, кожна клітина тіла відчувала кожну ноту. А разом з піано зливався голос скрипки в руках юної Еви Рабчевської та сопрановий голос Олени Строї.
Молодий піаніст, маестро класики- Ігор Прокоп'юк доносив іншим поглядам, іншим розумінням, іншій культурі, іншому- чужому світу, світ української культури, тої величі українських талантів, обдарованих Богом на своєму життєвому шляху.
Українська молодь, українська музика, українська пісня та культура в далекій
чужині. Щиро вдячна Ігорю за запрошення, за хвилі тепла, подаровані в цей недільний, осінній, дощовий день. Ніби побувала в рідному Львові, в нашому прекрасному Оперному театрі.
Браво Маестро. Успіхів і великих, адже все попереду в твоєму молодому,
квітучому житті.
Торкнися нот, Маестро, відіграй,
той дух свободи доторкни руками,
на чужині згадай свій рідний Край,
свій дім святий і тихий голос мами.
Пісні Карпат, тумани в долинах,
густе повітр'я, де ялиця кресе.
І тиха музика, мов пісня на устах-
Маестро нині в світ широкий несе.
Торкнися нот і серця, і душі,
Хай заворожать світ усі октави,
а в них народяться нові вірші-
Бажаю щастя, успіху та слави.
З великою повагою та вдячністю- Леся Утриско.
Мистецтво...музика несе в собі могутню світлу енергію,зіткану з краси...вона здатна відродити змінити душу...подарувати крила...сподвижити на добрі діла...