Листопад листя позривав,
Осиротив дерева.
-"А ти, сиріточко,- сказав,-
Молись,молитись треба!
Хоч холодом повію я,
Й тебе я не зігрію,
Ти вір, що прийде ще весна,
Забудь цю ностальгію!
Забудь незгоди і біду,
Пройдися повз дерев!
В берізці кожній сироту
Впізнаєш ти тепер.
Безлисті вітки опустили,
Чекають холоду,зими,
Всі білокорі ся змирили
Й голими будуть до весни.
І ти,людино, почекай,
Хоч трохи май терпіння!
Прийде весна і у твій край,
Прийде твоє спасіння!"
