В задушливих офісах багатоповерхівок
Стомлені життям жінки
Зажовують рештки старих платівок
"Мені нічого завтра одягти"
На неї завтра важкий чекає вечір
Громада усмішок фальшивих
Її не цікавлять застарілі речі
Їй потрібні більш красиві
Не важливо що мізинці до крові
Здавлені від червоних туфлів
Вона пережила багато болі
За життя пізнала багато провалів
Вдома чекає темна квартира
вчорашній обід зіпсований
Вона не читала доньці "Мойдодира"
І не дивилася з сином "Трансформери"
Від життя отримала найкраще
Не тріпала нервів і має плаский живіт
Про неї не скажеш "ледащо"
На роботі сиділа не дивлячись на кров і піт
У вітальні диван шкіряний
У фоторамках засмагла і кароока
На підлозі килим хутровий
А всередині непотрібна і одинока.
Ніколи не піде з чоловіком в крамницю
Вона не прибиратиме за ним зальопану ванну
Буде горда й красива, хоча й наодинці
Але ніколи не почує розпачливе "мамо".
